У цьому матеріалі пропонуємо вам дізнатись про таке:
· короткий огляд історії розвитку галузі;
· як відбувалась лібералізація ринку;
· законодавче регулювання в Австрії;
· підтримка «зеленої» енергетики – яка вона?
· скільки коштує електроенергія в Австрії?
Австрія – справжній взірець для Європи та світу. Австрійці – свідомі люди, які ще у 1969 році відмовились від запуску побудованої АЕС заради того, аби наступні покоління не потерпали від ядерних відходів. Австрійська влада не словом, а ділом доводить свою небайдужість до кліматичного питання та сумлінно виконує вимоги Паризької кліматичної угоди. Як результат – виведення з експлуатації 17 квітня 2020 року останньої електростанції на викопному паливі, яка належить найбільшій в країні електроенергетичній компанії Verbund. За 34 роки своєї служби теплоелектроцентраль виробила понад 30 млрд кВт-год електроенергії та 20 млрд кВт-год тепла! Австрія – друга країна після Бельгії в ЄС, яка наважилася на такий рішучий крок – повну відмову від вугілля.
Отже, як країна дійшла до такого рівня? Пропонуємо поринути у майстер-клас під назвою «Як досягти 75 % відновлюваних джерел у загальному енергобалансі на прикладі досвіду Австрії».
З 1920 року в Австрії почалась розбудова централізованого електропостачання, тобто створення семи великих електроенергетичних компаній з державним капіталом і підтримкою. З 1938 року першочерговим завданням електроенергетичного сектора Австрії стало енергозабезпечення військової галузі для підтримки союзної Німеччини. З цього часу запустили низку великих гідроенергетичних проєктів. Але в останні роки війни багато електростанцій знищили, що стало причиною сповільнення розвитку галузі та економіки в цілому з 1945 до 1954 року.
У повоєнні роки роль держави в електроенергетичній галузі зросла: ухвалювали законопроєкти для її підтримки, залучали інвестиції та знижували податки для відновлення і будівництва генеруючого обладнання. З 1955 до 1990 року завдяки підтримці держави реалізували ряд найважливіших проєктів електроенергетичного сектора Австрії. У 1955 році побудували каскад гідроакумулювальних електростанцій (Glockner-Kaprun, Ottenstein, Lünerseewerk). З 1962 року через низькі ціни на нафту в Австрії вектор енергетичної політики направили на розвиток теплових електростанцій, саме в ці роки побудували більшістьТЕЦ, які функціонували в країні.
Але з початком нафтової кризи програму з розвитку ТЕЦ зупинили. Новою тенденцією для збільшення генеруючих потужностей – не тільки в Австрії, але й у всій Європі – стало вироблення електроенергії на атомних електростанціях (АЕС). Населення негативно відреагувало на інвестиції австрійського уряду в ядерну енергетику, тож після будівництва в 1969 році першої атомної електростанції (Zeltweg) розвиток атомної енергетики в Австрії завершили фактично не розпочавши.
У 1987 році відбулася часткова приватизація генеруючих компаній, але контрольний пакет акцій залишився у держави. Уже в 1990-х роках гостро постало питання забруднення навколишнього середовища. Для розв'язання цієї проблеми ухвалили законопроєкти про підтримку відновлюваних джерел енергії на державному рівні.
Важливою подією в електроенергетиці країни стала повна лібералізація ринку електроенергії з 1 жовтня 2001 року. Ухвалили такі директиви:
В результаті реформи з’явився гуртовий ринок електроенергії. Це дало можливість енергозбутовим компаніям брати участь у біржових аукціонах, які організовувала Європейська енергетична біржа (ЕЕХ) та Енергетична біржа Австрії (ЕХАА). Після реформування електроенергетичний сектор Австрії охоплював як державні, так і приватні компанії. Але водночас будь-які організації галузі повинні були дотримуватися правил і обмежень, продиктованих державою. Попри те, що лібералізація електроенергетичної галузі Австрії «відкрила» приватним інвесторам доступ до сектору, його частина залишилася під контролем держави, наприклад: генерація, розподіл, диспетчеризація. Сьогодні 65-67 % електроенергії, що генерується в Австрії, дає гідроенергетика. Вона є ефективним і надійним способом виробництва, забезпечуючи мінімальні викиди в навколишнє середовище. Характерною особливістю Австрії є використання гідроакумулювальних електростанцій для покриття навантаження в пікових проміжках споживання. Важливо додати, шо всі ГЕС в Австрії належать державі.
В Австрії існує «Закон про зелену електроенергію». Він регулює стимулювання виробництва електроенергії за допомогою вітрової енергії, фотоелектричної енергії (від 5 кВт), твердої, рідкої або газоподібної біомаси, звалищного газу або газу стічних вод, а також геотермальної енергії за «зеленими» тарифами, а також гідроенергії (до 20 МВт). Щороку доступна фіксована квота для нових станцій відновлюваної енергії, з якими укладено контракт. Рівень «зелених» тарифів регулюється відповідною постановою. Фінансування здійснюється за розподільчою системою через кінцевих споживачів.
Основними суб’єктами державного регулювання енергетичної сфери в Австрії є:
Вся альтернативна енергетика знаходиться під контролем приватних інвесторів. Через те, що ВДЕ є пріоритетним напрямком розвитку галузі, з боку держави існують пільги для таких компаній (мінімальні податки, тарифні надбавки тощо). Диспетчеризація, передача і генерація електроенергії на ГЕС повністю знаходяться в державному володінні, в тому числі:
Austrian Power Grid AG – мережева компанія;
Verbund AG – генеруюча компанія;
Vorarlberger Übertragungsnetz GmbH (VÜN) – компанія, що відповідає за диспетчеризацію.
Для контролю і підтримки міждержавних перетоків створений регулюючий державний орган E-Control.
Наразі в країні працює 130 операторів на ринку електроенергії. Приміром, Відень забезпечує електроенергією одна компанія (25 % від загальної кількості споживачів), тоді як сільську місцевість – безліч менших компаній, більшість з яких є родинним бізнесом та обслуговує по декількасот споживачів. Таким чином, 10 найбільших австрійських енергооператорів охоплюють до 90 % ринку, решту – ділять між собою невеликі електропостачальники.
Підтримка «зеленої» енергетики – яка вона?
Попри те, що «зелений» тариф формально існував в Австрії з 1998 року, він став дієвим інструментом тільки після ухвалення у 2012 році Закону про «зелену» енергетику. Завдяки цьому ВДЕ змогли вибороти більшу частку в енергетичному секторі країни.
В Австрії розмір «зеленого» тарифу визначається незалежно від потужності станції, тож він однаковий, як для великої промислової ВЕС, так і для маленького вітряка, який забезпечує електроенергією окреме домогосподарство.
В Австрії працює спеціалізоване агентство для розрахунку з власниками «зелених» електростанцій (The Clearing and Settlement Agency) – по аналогії з Гарантованим покупцем в Україні – яке викуповує у об'єктів ВДЕ весь обсяг електроенергії та продає його далі на ринку електричної енергії. При цьому стабільна і конкурентна робота ринку, а також створення державою систем преференцій для продажу і покупки «зеленої» електроенергії робить її реалізацію на ринку більш економічно привабливою та ефективною в порівнянні з електроенергією з традиційних джерел енергії, що забезпечує своєчасний розрахунок з виробниками.
Основним джерелом фінансування є кошти, отримані від продажу електроенергії з ВДЕ на ринку. Щоб покрити різницю між ринковою ціною і високим «зеленим» тарифом, держава використовує різні механізми.
В Австрії відповідно до Закону про «зелену» електроенергію створили спеціальний щорічний фонд для розрахунку за «зеленим» тарифом – на 50 млн євро. Розмір цього фонду постійно переглядається і передбачає різну частку витрат для кожного виду генерації.
Головна особливість механізму полягає в тому, що виробники отримують виплати за принципом «хто перший встав». Тобто на додаткові гроші можуть розраховувати тільки ті, хто встиг податися на отримання «зеленого» тарифу в межах передбаченого річного бюджету. А хто не потрапив у список – автоматично потрапляє в чергу на наступний рік.
Для скорочення черги уряд Австрії виділяє додаткові кошти. Наприклад, для проєктів ВЕС додатково виділили 30 млн євро у 2017 році та 15 млн євро у 2018 році. До того ж, цей бюджет має кілька джерел наповнення, крім коштів від продажу електроенергії на ринку.
Іншим джерелом є спеціальні доплати. Їх здійснюють всі споживачі – як побутові, так і промислові. Розмір доплат переглядається кожні три роки і залежить від рівня напруги мережевого підключення споживача. Тому малі домогосподарства платять 28 євро в рік, а великі підприємства, які приєднані до високовольтних ліній електропередач (ЛЕП) – близько 90 000 євро на рік, що є відносно невеликою платою за чисте повітря і безпечне майбутнє.
Третє джерело – частка від тарифу за використання мережі. Таким чином, фінансові зобов'язання за розвиток ВДЕ рівномірно розподілені як між виробниками електроенергії, так і між споживачами.
Крім того, уряд Австрії створив програми відшкодування значної частки інвестицій в різні джерела «зеленої» генерації для прискорення їх розвитку.
З метою реалізації надзвичайно амбітної мети – 100 % ВДЕ до 2030 року і вуглецева нейтральність до 2040 року – уряд Австрії розробляє зміну системи підтримки розвитку ВДЕ на основі закону про розвиток відновлюваних джерел енергії (Renewable Expansion Act). Згідно з цим законом, планується застосування механізму «зелених» надбавок (feed-in premiums), який є певною доплатою виробникам за кожну продану кіловат-годину, і збереження програми відшкодування інвестицій в проєкти ВДЕ.
Відповідно до нової ініціативи «зелені» виробники будуть самостійно продавати електроенергію на ринку. Прогнозується, що подібні зміни механізмів підтримки забезпечать відповідне підвищення інвестиційної привабливості сектора і його подальший розвиток.
Розмір «зеленого» тарифу з 2000 року до 2019 року
Скільки коштує електроенергія в Австрії?
Ціна електроенергії складається з трьох частин:
Ціна за кВт-год складає від 17 до 24 центів.
Це була перша частина статті. Наступного разу ви дізнаєтесь більш докладно про сфери ВДЕ в Австрії, як країна-лідер «зеленої» енергетики співпрацює з Україною, та які плани на майбутнє вона ставить перед собою. Стежте за анонсом – буде дуже цікаво, обіцяємо.
Приєднуйтесь до нас на Facebook, щоб дізнаватися про новини першими → http://bit.ly/GpOnFacebook
Останні новини
Читайте також
Категорії
Архіви